Наша історія
ІСТОРІЯ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В БОГУСЛАВІ
Музейну справу на Богуславщині було започатковано лікарем, Федором Миколайовичем Сенгалевичем, в період його перебування на посаді завідуючого Богуславською лікарнею з 1908-1923 рр.
В липні 1968 році, за керівництва Ю. А. Вошкіна виникла можливість організувати музей. Першим директором і невтомним пошуковцем став Яків Петрович Ушаков, його соратниками по справі були завідуючий відділом культури М. Г. Вареник та редактор районного радіомовлення, краєзнавець Я. А. Куриленко. Експонати збирали вчителі та учні району, створити експозицію допомагали інститут Академії наук України та Державний історичний музей. І в липні 1968 року експозиція відкрилась для відвідувачів у спеціально побудованому приміщенні (рішення Богуславської районної Ради н. д. №63 від 20.03 1969 р.). Але музею не пощастило, змінились керівники, змінились погляди і музейне приміщення стало конторою заводу «Муліт», а експонати звезли в сире приміщення колишнього відділу зв’язку на Зароссі (на місці «АТБ»), де через байдужість наступних директорів більшість цінних експонатів зіпсувались, або просто зникли.
Тривалий час у музеї історії Богуславщини працювали керівниками та науковцями колишній завідуючий відділом культури С. І. Боковий та Н. П. Матійко, яка перейшла в музей з посади відповідального секретаря районного Товариства охорони пам’яток історії і культури, П.Б. Гогуля, а також творчою особистістю зарекомендувала себе і науковець, яка працювала більше 10 років і мало не з перших років існування нового музею, Л. М. Лисенко.
Кошти на створення експозицій музеїв історичного та Марка Вовчка виділила районна організація Товариства охорони пам’яток історії та культури, відповідальним секретарем якої на той час була Л. А. Піддубна. Допомагали підприємства міжколгоспбуд, суконна фабрика, завод «Муліт» і інші. На заклик районного радіомовлення, яким відав Б. Й. Капко, знову відгукнулись вчителі та учні району і найактивнішим пошуковцем була Миргородська Раїса Іванівна. У оформленні експозицій цих двох музеїв брали участь місцеві художники на чолі з О. К. Голубєвим, а також запросили художників з Києва.
Отже, Богуславський історико- краєзнавчий музей відкритий в липні 1968 року, в 1975 р. йому присвоєно звання народного. Сучасного вигляду він набув завдяки великому ентузіасту музейної справи і патріоту Богуславського краю, медвинчанину Б. М. Левченку. В 1988 році цей музей взяв під своє крило Переяслав-Хмельницький історико-культурний заповідник, а з 1 січня 1997 року – це самостійний державний музей, структурний підрозділ районного відділу культури, що стоїть на балансі районної ради, як комунальний заклад. У фондах музею зберігається до 10 тисяч експонатів, з них в експозиції постійно виставляється більше 2 тисяч. На сьогодні штатний розпис музею складається з 6 одиниць: директор, 2 наукових співробітники, організатор екскурсій, доглядач та техпрацівник.
Музей історії Богуславщини
З 1984 року, Музей історії Богуславщини відновлює свою роботу в приміщенні по вул. Шевченка, 36.
Бажання створити історико- краєзнавчий музей у Богуславі виникло ще в далекі післявоєнні роки, та на жаль не було ні приміщення, ні підтримки з боку місцевої влади. І тому, коли в 1959 році в одній з кімнат будинку мисливців і рибалок було відкрито музей образотворчого мистецтва, в експозиції якого нараховувалось понад 70 творів живопису та скульптури, він проіснував недовго, а твори художників, серед яких були такі відомі, як Т.Н. Яблонська, М. Т. Глущенко, О. М. Лопухов, К. Д. Трохименко, не збереглися.
Музейну справу у Богуславі відновив археолог, родом з Медвина Борис Митрофанович Левченко, який користуючись підтримкою таких керівників як В. Р. Швець та Я. Ф. Момот, зумів організувати і створити фактично нову експозицію музею за власною концепцією у наданому приміщенні по вул. Шевченка, 36 (будинок побудови 1909 р.). Сучасний музей історії Богуславщини відкрив експозицію для огляду уже в лютому 1984 року згідно рішення Богуславської районної ради народних депутатів № 22 від 30. 01. 1984 р.
Автором головної ідеї тематико-експозиційного плану музею історії Богуславщини був незмінний натхненник і організатор музею Борис Митрофанович Левченко, який через невиліковну хворобу на жаль дуже рано пішов з життя та його справу продовжила донька – Ніна Борисівна, яка віддала цій справі більше 30 років свого життя та інші науковці.
У Богуславі є вулиця імені заслуженого працівника культури Бориса Левченка, його наукові розробки про Богуславський замок - є для нас, сучасних науковців невичерпним джерелом натхнення для подальших наукових пошуків на шляху до збагачення історії нашого краю.
Музей-садиба І. М. Сошенка
Меморіальна дошка на будинку по вулиці Андрія Зозулі, 15 (колишній Училищній), яку встановлено в 1961 році, свідчить, що тут народився і провів свої дитячі роки видатний художник Іван Максимович Сошенко.
В 1971 році було відкрито експозицію музею-садиби І. М. Сошенка згідно рішення Богуславської районної ради № 137 від 17. 08.1970 р. Ініціатором, натхненником і організатором цієї справи став голова правління районної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури Іван Юхимович Ніколенко. Чималих зусиль доклали вчителі та учні міської школи №2. У розміщенні експозиції їм допомагала науковець музею Т. Г. Шевченка в Києві, дружина поета О. Матійка (родом з Ївок), Ганна Павлівна Матійко.
Експозицію було розміщено у трьох кімнатах (в тій частині будинку, де колись проживала сім’я краєзнавця Ніколенка), в решті будинку і нині проживають люди.
У першому залі експонуються такі матеріали, як запис богуславської Покровської церкви від 2 червня 1807 року, який підтверджує народження у сім’ї міщан Олени та Максима Сошенків первістка Івана, титульна сторінка метричної книги Богуславського повіту за 1807 рік, фоторепродукції, що висвітлюють дитячі та юнацькі роки майбутнього художника.
Експозиція наступної зали присвячена перебуванню І. Сошенка в Петербурзі, навчання в Академії художеств та зустріч із земляком Т. Г. Шевченком (1832 – 1838 рр.).
В останньому залі відвідувачі знайомляться з перебуванням Івана Максимовича в Україні, подальшою дружбою його з Кобзарем та роботою учителем малювання Немирівської, Ніжинської та Другої Київської гімназій.
12 червня 1982 року в садибі-музеї І. Сошенка відбулось урочисте відкриття погруддя художника. Скульптор пам’ятника Копайгоренко Іда Миколаївна, архітектор Богдановський Вольдемар Станіславович. Встановлено його згідно постанови Київського обкому КПУ та облвиконкому № 112 від 15.13. №. 1976 р.
Музей Марко Вовчок
По вулиці Марка Вовчка, 15 (колишня Пищатівська), в будинку, де з початку серпня 1887 р. проживала з сім’єю письменниця.
10 серпня 1985 р. відкрито літературно-меморіальний музей Марка Вовчка. Під музей відведено половину будинку з 5-ти кімнат, загальною площею 87 м. кв. В експозиції представлено більш як 500 експонатів – фото, меблі, книги, живопис, скульптура, речі домашнього вжитку. Серед експонатів є оригінальні речі, що належали письменниці – це дарунок Б. Б. Лобача – Жученка, правнука письменниці, який у віці 86 років приїздив на відкриття музею. Він був близьким другом О. О. Ільницького, ветерана космодрому «Байконур» (готував до другого польоту в космос корабель Тітова) і однокласника по Медвинській середній школі Бориса Митрофановича Левченка, археолога, заслуженого працівника культури, якому ми завдячуємо за створення музею Марка Вовчка та сучасного музею історії Богуславщини.
З 10 серпня 1985 року відкритий літературно-меморіальний музей Марка Вовчка у Богуславі, згідно рішення Богуславської міської ради № 13 від 17.12.1985 р.
На території музею знаходиться мармурове погруддя письменниці. Автор пам’ятника Братерський Тарас Миколайович. Встановлено пам’ятний знак письменниці згідно рішення виконкому Богуславської міської Ради народних депутатів № 126 від 15.06. 1988 р. «Про увічнення пам’яті класика української літератури Марка Вовчка».
Музей народних промислів «Кам’яниця»
Знаходиться по вул. Шевченка, 35 в м. Богуславі. Найдавніша будівля в м. Богуславі, 1726 року забудови. Історія приміщення дуже багата і до кінця недосліджена. Згідно Рішення Богуславської міської ради від 27 червня 2001 року № 124-16-ХХІІІ «Про передачу деяких об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Богуслава на баланс Музею історії Богуславщини.
Даний музей є візитівкою міста. На даний час у виставковій залі на ІІ поверсі музею проходить благодійна краєзнавча культурно-освітня акція «Богуславський рушник» по створенню найдовшого рушника в Україні на якому будуть виткані визначні дати пов’язані з тисячолітньою історією Богуславщини, дана акція приурочена до 985 річниці Богуслава,також проходять виставки робіт майстрів народних помислів Богуславщини з проведенням майстер-класів та виставки робіт учнівської і студентської молоді навчальних закладів Богуслава. Відомо, що його будував заможний єврей, як заїжджий двір, а у підвалі пізніше була боргова в’язниця, згодом у будинку навчалися єврейські хлопчики, під час окупації там утримували особливо небезпечних «злочинців», тобто було «гестапо», у післявоєнний час – клуб глухонімих, а в підвалі овочеві склади. Згодом тут облаштували музей комсомольської слави, а вже 22 серпня 2006 року в приміщенні кам’яниці, пам’ятки архітектури ХVІІІ століття відкрито музей народних промислів Богуславщини.